— Мені так подобається спостерігати, як Вовчик працює.
— Типу це працює Вовчик. Свєта, я ж чудово розумію, хто з нас насправді пише текст до книги, до пісень. Я, коли сідаю писати, то, бува, зовсім не розумію... навіть на яку тему ми сьогодні писатимемо.
— Насправді, десь воно так і є. Але не перебільшуй моєї ролі. Я — лиш твій Провідник у Простір Духу, що мені доступний у Тому Світі. ТИ "тягнеш" потрібні Струї, а я допомагаю тобі до них правильно "дотягнутися".
— А от мені частенько здається, що ти, Свєточка, просто береш мої руки, вдягаєш їх, як перчатки на свої руки, і печатаєш слово за словом по моїй клавіатурі. От зараз, наприклад, я прекрасно розумію про що ми писатимемо, але я не знаю наперед навіть як завершиться це речення. Хіба я не Зазомбований тобою, Духиня-Писателька?
— Трохи є, але мені все рівно подобається спостерігати, коли ти, дописуючи речення, раптово розумієш його сенс і викликуєш, такий...
— Я — Геній! Це ж треба, яка гарна мисль? Я — Молодець! Да, Свєта? Так я завжди викликую? А потім розумію, що без тебе, Літературна Моя Богиня, я нічого з того не придумав би.
— Так, Вовчик. Тож, достатньо вступних схвальних епітетів самим собі. Я бачу, тут дехто з Читачів перестрибнули одразу на цю главу. А даремно. Без контексту будуть не зовсім зрозумілі деякі поняття. Рекомендуємо почати хоча б із другої глави. Ось посилання. Давай, до теми.
— Так, Свєта. Сьогодні я напевно знаю, на яку тему ми писатимемо, бо ми йшли до цього дня кілька місяців. Ми задумали "сковирнути" цю тему давненько, задовго до мого знайомства з Сарою. Сара стала лише... О! Я придумав таку прикольну Аналогію. Не певен, що це я придумав, а не Свєта (врешті, це майже одне й те ж). Дивись: Свєта у нас — це така Машина, яка мчить нашу Книгу по безкраїх просторах Літератури. Я — це Двигун в цій Машині. Врешті, на кнопочки клікаю я. Але, що було б з Двигуном, якби не було в ньому пального? Заглох би, так? От Сара — це і є наше Пальне. І лише завдяки їй ми нарешті зібралися з Духом і почали писати нашу главу "Педофілія". А Духу нам знадобилось ой як багато! Про Духовні речі краще розповість Машина, тобто Свєта.
— Да, Вовчик, дякую, що дав вставити мої машинні п'ять гайок. Духу нам ще знадобиться до Духа, якщо можна так сказати. Так виходить, що проблема педофілії серед Людей стає дедалі все гостріше і напруженіше. Ця страшна Хвороба з'їдає вас з середини. Страждають від цього Діти, їх Батьки, страждають навіть самі... як ми їх будемо називати, Вовчик? Ти в нас майстер по Духовним Термінам. Ну, не називати ж їх "педофілами".
— Чому б ні?
— Тому, що цей термін дуже неточний, тобто в буквальному сенсі він означає "той, хто любить дітей". У давньогрецькому та латинському контексті цей термін міг би означати людину, яка відчуває любов до дітей або має дружнє, турботливе ставлення до них. З плином часу він став означати виключно сексуальний потяг до дітей.
— А-ха-ха. "Потяг до дітей" — прикинь, бабуся хоче відвідати дітей, там... онуків. І сідає на "потяг" до дітей. Ну, потяг, паровоз... А-ха-ха. Смішно ж правда? Я — Гуморист.
— Ой... Прям Кошевий. Давай серйозніше, Вовчик.
— А якщо серйозно, то я за те, щоб називати речі своїми іменами. Латиші, тобто, як їх там... короче, всякі древні... вони придумали термін, що означав дружнє ставлення до дітей. Чому раптом їм знадобився такий термін?
— Мабуть, тому, що ставлення до дітей тоді було, м'яко кажучи, не дуже дружнім.
— І я про це, Свєта. Була материнська любов, Батьківська там... яка?... бабусина, братерська. Але просто нормальної, турботливої Любові чомусь бракувало. Не прийнято було у Суспільстві Дружнє ставлення до чужої дитини. Я не правий?
— Не зовсім. Але в головному ти не помилився. Ми вже якось розказували на сторінках нашої книги про дуже красномовні приклади ставлення до дітей у суспільствах древності. З тої ж Біблії ми знаємо, як кількадесят дітей були розірвані за те, що дражнили декого з улюбленців Господа Бога. Ось посилання на ту главу. І справа не в тому, правдива та історія чи ні, а в тому, що вона показує, яке тоді було ставлення до дитячого життя. До чужої дитини. Нічого несподіваного для невідомого автора, що написав ту історію про Єлисея, не було. Смерть дітей — була звичним явищем.
— Чи ти думаєш, що зараз Люди, що перечитують, от прямо побиваються через смерть тих дітей?
— Зараз не про це мова, Вовчик. От інший яскравий приклад: Моїсейове плем'я вирізає народ Мадіамців, не важливо, за що...
— Так нада...
— Отож. Він вирізає не всіх. Він лишає малих дівчаток, кількадесят тисяч, але не тому, що йому їх так жалко стало, а щоб роздати своїм воїнам у якості трофеїв...
— Та це взагалі п**дець, Свєта. Я, коли прочитав...
— Про це теж є в нашій книзі, Вовчик, не засорюй основну тему. І дівчатка ті не дружинами мали б стати для воїнів. Бо Єврей не міг одружуватися з іноземками. І не для прислуги бралися ті діти. Бо в той час народ Мойсея здійснював свій знаменитий перехід у Землю Обітовану, і зайві роти були ні до чого.
— То для чого ж Мойсей роздав дівчаток своїм бравим воякам? А, ну Читачу, вгадай з першого разу.
— Зараз це назвали б чимось на кшталт "сексуальних оргій з дітьми"?
— Ага, знімали б дитяче порно, якби камери були. І викладали б у ІзраНет. Насправді, там були деякі роз'яснення від авторів Книги Життя у книзі Второзаконня. Виявляється, Воїни знаменитого Пророка Мойсея, таким чином дарували Дівчаткам Життя, бо всіх інших членів народу Мадіамського повбивали заради Бога Єгови. Тобто, зробили благе діло, як говорять захисники Слова Божого... Але... Воїну давали право «спробувати» свою трофейну Дівчинку, а потім... якщо не сподобалася, то відпустити, не продаючи у рабство. Тобто, «Благодійник» Воїн, заходив до своєї Трофеянки, і трахав Дитину, яка, можливо, не розуміла, що то він робить їй. Він пхав, йому було важко. Але ж він Герой. Він заслужив. Він завоював. Вона стогнала і терпіла. Потім, на ранок...
— Не на ранок, Вовчик. Просто у ніч.
— Атож, наш «Благодійник» після гвалтування захотів спатунькать, а Дівчину вигнав просто у ніч на вулицю. Вона, в сльозах і слідах «кохання», йшла в ночі, трималась одною рукою за низ живота, бо там все боліло, а другою рукою тримала хустинку у проміжності, і була та хустинка просякнута кров'ю. Бо наш Герой порозривав її несформовані дівочі нутрощі. Лише день тому вона бачила, як вирізали її сім'ю. Як Мама упала просто до її ніг з прорізаним горлом. Але Дівчинка залишилась жива. Чи була вона зараз цим щаслива? Їй було боляче. Але біль, що спричинив Хуй Благодійника, не заглушив болю від того, що Життя її закінчилось ще у ту страшну годину, коли вона втратила все. І там таких, як вона було 32 тисячі. Але, знаючи, як любили раніше похвастатися своїми завоюваннями Переможці-Благодійники, я думаю, що ця цифра значно менша. Хоча сам факт перебільшення говорить про те, що нічого особливого не вбачалося в тому, що тисячі Дівчат Підлітків були доставлені у лагер військових, щоб типу зберегти їм життя. І ця кілометрова колона йшла майже беззвучно. Їх не треба було ні підганяти, ні охороняти, бо їм тікати було нікуди. І бажання тікати не було, бо воно потонуло в шоці від тільки що баченої розправи над усіма, кого вони знали й Любили. А потім була ніч, яку наповнили п'яні гуки "Благодійників" і Дівочий стогін...
— Переважна більшість з них повмирали за кілька тижнів від інфекцій... І нікого це не бентежило, навіть дружин цих Воїнів.
— Як зараз дружин руснявих п*дарів не шокує те, що вони гвалтують і вбивають наших дітей. Ті дружини навіть підбурюють до цього своїх мужиків.
— От ми й прокрутили кілька тисячоліть, Вовчик. І що? Спостерігаємо те саме. Протягом усієї історії ми знаходимо приклади гвалтувань і вбивств дітей, в основному дівчат.
— Знаєш, у Росії був один фронтовик з Другої Світової Війни, що написав книгу спогадів. І він писав, що совєцькі воїни гвалтували і вбивали німкень, коли зайшли у Німеччину. Бо, типу так робили і німці на нашій території. Ми зараз не будемо судити взагалі про моральність таких випадків з боку наших і німецьких дідів-прадідів. Тому що є одне офігенне АЛЕ. Чомусь для згвалтувань обирали здебільшого саме ДІТЕЙ! Блять! Чому дітей?
— Я знаю, про якого фронтовика ти говориш. Я переглянула його Плани. Він дійсно спостерігав випадки одиночних і групових згвалтувань "нашими" солдатами німецьких дівчат. І він сам участі у тому дійстві не приймав. Як і багато інших. Але твоє питання, чому саме дітей, цілком слушне. І в цьому питанні ми зараз намагатимемось розібратися.
***
— Ти знаєш, Свєта, коли я в перший раз закохався?
— Цікаво.
— В першому класі. Мені було тоді сім. Взагалі, багато дітей закохуються в такому віці. А я ще й був доволі вразливим хлопчиком. Тому мене з першого ж погляду звалила краса однокласниці Віти, що сиділа на першій парті у сусідньому ряду. А я на третій. О, Свєта! скільки поглядів сумних я кидав у її потилицю, на яку звисали дві чарівні косички. Як же я страждав від того, що вона не звертала на мене абсолютно ніякої уваги. Але я погано пам'ятаю ті часи.
— Я допоможу згадати, Вовчик. Ти якось йшов назустріч Віті на перерві. Ти не зводив очей з її веснуватого обличчя. Здається, вона навіть глянула на тебе. Але тут твій дружбан Рома просто підбіг до тебе, обхопив тебе за пояс і перекинув через бедро. Рома ходив на боротьбу і вважав, що має тренуватися при кожній нагоді і навіть на друзях.
— Та ти шо? От, падлюка. А ще Друг.
— Він же не знав, що ти по вуха закоханий у Віту. Він, до речі теж нерівно дихав у її бік.
— Там півкласу так дихало. Вона була найгарніша дівчинка. Схожа на Мальвіну з фільму про Буратіно. А я що?
— Що... ти на боротьбу не ходив. Ти встав, обтрусився. Але Віта тоді точно глянула на тебе...
— А... таки ж глянула?
— Так, і мило посміхнулась. А ти розчервонівся, як її портфель і опустив очі долу. Добре, далі не цікаво...
— А я пам'ятаю, як за два роки зустрів Віту випадково, бо мене перевели у нову школу після першого класу, а вона лишилась у 35-ій. І я пам'ятаю, що більше нічого не відчув до неї.
— Так, бо...
— Бо я був закоханий у сусідку Таню з паралельного класу. Я був закоханий так палко, що хотів неодмінно прямо зараз з нею одружитися.
— І ти почав діяти.
— Так. Я написав записку "Я тебя люблю". Але я був такий сором'язливий і так боявся своїх почуттів, що написав ту записку дзеркальними літерами. Тобто прочитати можна було лише піднісши її до дзеркала. Так я лишав собі надію, що вона нічого не зрозуміє і не поб'є мене, бо була Таня дуже по-хлопчачому бойовою, і хлопці реально від неї отримували триндюлєй і частенько ревіли. Але ж і добиватися своєї обраниці якось треба було, тому я вчинив такий двозначний крок. Таня жила поверхом нижче. Наші родини дружили. Я знав, що вона у той день захворіла і не піде до школи. Я тихенько, навшпиньки, підійшов до дверей, зазирнув у замочну дірку (тоді їх ніхто не затуляв) і побачив мою Кохану, що стояла і витирала соплі біля вікна. Я запхав у двері моє любовне зізнання і різко рвонув з восьмого поверху по сходах, наче за мною вже на всіх парах гналася моя возлюблена.
— Вона дійсно почула, як ти вошкався з запискою біля дверей, Вовочка. Вона їх відкрила і почула, як хтось мчить донизу по сходах, але не погналася за тобою, звичайно. З дверей випало твоє послання. Вона підняла, розкрила і... нічого не зрозуміла. Але, на твоє щастя...
— Чи на горе мені...
— ... у прихожій стояло дзеркало і вона випадково перевела погляд на дзеркало і... прочитала.
***
— Це ти написав?
— Що? Ні, не я!
— Не бреши.
— Не я. Я щойно зі школи.
— Не придурюйся, ти ще вранці це підкинув.
— Нічого я не підкидав, мені уроки робить треба. Та, відчепись... Що ти робиш?
— Ти писав?
— А-а, мені боляче... так... я...
— Я знала!
— Вона поцілувала тебе в щоку, Вовчик.
— Ага, потім відпихнула від дверей. Вона завжди так робила. І, зі словами: "Зроби мені математику!" всілася до мого столу.
— А ти довго не міг отямитися. У тебе горіла щока, наче ошпарена.
— Будь ласка, Вовочка, я нічого не розумію в цих дробах.
— І вона сказала тобі це так ніжно, що ти нарешті включився, підсунув до столу інший стілець на "піонерську відстань" від Тані і ледь притулився... не сів, а просто притулився до стільця.
— А тобі не соромно підглядати зараз за моїми най... найінтимнішими сценами мого дитинства, Свєта?
— Як не дивно, ні. Ми, Духи, взагалі безсоромні створіння.
— Ну, ладно. Потім... потім були роки Дружби і Любові. Любові між двома дітьми. Ми дорослішали, ходили разом до школи. Нас вважали парою. Але тоді це так не називалося. Тоді казали спочатку, що "Вова ходить з Танею", а потім казали "Таня — Дівчина Вови з 34 квартири". Ми опинилися нарешті в одному дев'ятому класі. Сиділи поруч. Перший раз поцілувалися. Спочатку так легенько, соромлячись...
— А за мить ви так впилися один в одного, що лише за п'ятнадцять хвилин вас розірвав дзвін ключів у замку. Таніна Мама Прийшла додому.
— П'ятнадцять хвилин? Мені здалося, пройшла Вічність. І тої насолоди... як від того першого поцілунку... я більше ніколи в житті не отримував. Ні з ким. Навіть у сексі.
— У вас не було сексу.
— Секс був, мабуть вже у всіх пацанів нашого класу. Але не у нас з Танею. Ми навіть не думали про нього. Нам вистачало того, що в нас було. Навіщо той секс?
— Але ж Природа, Гормони.
— Так, як і усі хлопці мого віку я займався мастурбацією. Але, я ніколи не пов'язував це не те, що з Танею, а з Дівчатами взагалі. Я не вважав, що секс і мастурбація якось пов'язані. До речі, я й досі так думаю. І ось, що я хочу з цього приводу сказати. Я навіть хочу зробити Заяву. Офіційну Заяву від мене, Фізика Вовчика до вас, моїх, так би мовити, Творців, Богів, Дияволів, Вішнів, Аллахів, Єгов та інших мешканців Того Світу.
Заява Вовчика
Колись, дуже давно по нашим, Фізичним міркам... хоча для вас, Боги це може було навіть учора до сніданку, Ви, Боги зробили Людей типу за образом і подобою Своєю. Скажіть мені, будь ласка, у вас теж, у Богів чоловічої статі між ногами висить оте щось? незрозуміле, продовгувате, а ще й з причепляним мішечком до нього, в якому бовтаються оті дві овальні сфери, що мають виробляти семена. Ви б таке точно не придумали, якби самі його мали. Ви розуміли б тоді, як воно: навіть ногу на ногу нормально, з розмаху не закинеш, якщо отево не поправити. Бо буде так боліти? Чому, до речі воно так болить, га? А! це ж мабуть такий хитрий хід, бо тоді щоб означав вираз "удар нижче пояса". А так: і смішно, і боляче. Дійсно, ги-ги.
А що, важко було хоча б яйця сховати десь усередину тіла? Ви пояснюєте це необхідністю провітрювати їх, щоб не закисли семена? А якого Біса (може це справді Біс додумався до такого?) ви винайшли такі скоропортящієся семена. Щось надійніше не могли придумать? Ви ж Боги! Я навіть молився декому з вас.
Я так розумію, що саме з метою економії ви зробили Чоловікам лише одну дірочку через яку ми, Чоловіки маємо і пісяти, і виприскували семена. Навіть жінкам ви це функціонально трохи розділили. І чому ви лише Ізбранному Народові тихенько порадили щось там підрізати, бо воно ж реально невдобно, коли туди волосся заходить. Доводиться десь ховатися, щоб поправити. І взагалі навіщо там волосся? Мабуть ви власники компанії "Жілетт"? Тому і Жінок нагородили таким щастям.
А тепер на пляжі, у спортзалі і т.п. Жінки, як більш-менш нормальні створіння виглядають елегантно у паховому місці. А Чоловіки? На це ж смішно глянути. Отой горбик під трусами... Ой, Божечки... Божечки ви мої! ви що на курсах Богів платили комусь за оцінки і заліки по предмету "Створення Людства" (Цікаво, кому ви платили? Познайомте. Може вони нас виправлять? Іншу Еволюцію винайдуть чи щось таке). Хто вам писав дипломи? Признавайтеся.
Але, найприкольніше, до чого ви додумались, це звичайно Спосіб нашого розмноження. Так званий Секс. Це ж одному Богу відомо, для чого придуманий такий огидний спосіб, про який при Дітях стидно говорити. Ще раз: Ми робимо дітей таким способом, що про нього їм самим, Дітям стісняємось сказать. Нам приходиться дурити дітей капустами і аїстами, бо нам невдобно. Про це взагалі не прийнято говорити в прилічному суспільстві.
— Та ладно, Тату, типу ви дорослі досі не здогадуєтеся, що ми, Діти типу не знаємо як ви нас робите?
— Сара? Ти тут звідкіля?
— Сара? Сара, ладно, ти Вовчика обдурила, але як ти повз мене прошмигнула?
— Свєта... Мама Свєта, вже через кілька глав усі дізнаються, що я спілкуюся і з тобою і з Вовчиком. Я знаю слово "невербально". Це про наші розмови, Свєта Вовчик?
— Я завжди знав, що у нас нереальна дитина, Свєта.
— Це я завжди знала, Вовочка. Твоє Завжди в порівнянні з моїм Завжди...
— Тату, ти говорив, що про таке не прийнято говорити при дітях. Але якщо ти не проти, я залишусь. Продовжуй, будь ласка.
— Свєта?... Ну, якщо Мама не проти, то я продовжу...
І, побачивши свої недоробки у створенні такої репродуктивної системи і знаючи що Людям воно не дуже подобається, ви, не довго думаючи, згідно з вашими здібностями випустили патч. Тобто, такий собі костиль, як говорять програмісти. Ви нашпигували Людей Гормонами для того, щоб їх, як придурків тягло одне до одного. Але, ви, як завжди бувало, хотіли як краще, а вийшло, як всігда. Ви вкололи Людям таку кількість цих Гормонів, що Чоловіки трахають все, що рухається, влаштовують маленькі бійки і світові війни за жінок, а жінки, користуючись цим робляться правительками і проститутками.
Чоловік може оплодотворить хоч з десяток жінок за пару днів. Якщо вирахувати, скільки жінок і чоловіків на планеті, то щось геть не здається, що ви знаєте арифметику. Якщо всі статевозрілі чоловіки візьмуть і оплодотворять усіх статевозрілих жінок, то ті ж завагітніють, (можливо не з першого разу) і в кінцевому результаті ми матимемо десь чверть планети вагітних жінок. Але що тепер робити нещасним чоловікам, які можуть за два дні оплодотворяти ще. І, головне, не просто можуть, але й ХОТЯТЬ. І, чим далі, тим це бажання стає нестерпним. Майже всі вдаються до мастурбації. Уявіть, Боги, УСІ чоловіки мають робити це не тому, що їм хочеться, а тому, що ви десь прорахувалися у дозах Гормонів. Ви можете ще заперечити, що дитяча смертність, все таке, тому треба більше народжувати, ніж статистично потрібно. Та не така вже й висока та дитяча смертність у порівнянні з можливістю людства відтворювати собі подібних. Нам довелося вигадувати способи, як запобігти небажаній народжуваності, бо, якби ми цього не робили, то давно вже пожерли би всю рослинність, весь тваринний світ, усіх комах, і найглибоководніших риб. Як же порятунок від такої епідемії Людства для Планети Земля? Бо Людство — це вже епідемія. А що було б якби Людство ще й не предохранялося, і не влаштовувало війни і... не вбивало Дітей...
— Вовчик, зачекай, здається ти зараз примусив Змію вхопити себе за хвіст. З твоєї Заяви виходить, що зневажливе ставлення до дитячого життя і здоров'я стоїть в одному ряду з війнами, епідеміями...
— Скажи мені, Свєта. Чи було Людство взагалі метою створення Всесвіту?
— Ти примушуєш мене розкривати такі речі, про які Вам, Фізикам, знати небажано. Я дам ухильну відповідь. Ні, Людство не було Головною Метою створення Всесвіту.
— Я так і думав! Ага! Я підозрював! Свєта, а чи правильно буде сказати таке: Природа Планети Земля змушена якось оборонятися від нашестя такої пошесті, як Людство.
— Певні механізми закладені.
— От і я говорю, що Війна, Епідемія, Посуха і Голод, Дитяча Смертність — це все Засоби, якими Природа намагається зменшити нашу популяцію. Бо інакше ми винищимо саму Природу. Ми вирубуємо ліси, знищуємо цілі види Живих Створінь, обертаємо річки. Природа змушена оборонятися?
— Взагалі то Природа і Духовний Світ нерозривно пов'язані, Вовчик. Духовний Світ змушений контролювати своїх Створінь, аби ті не коїли Лиха.
— Щось хєрово ви нас контролюєте, Свєта. Але ми відволіклися. І моя жартівлива Заява до Богів насправді давно закінчилася. Хоча це тільки на перший погляд вона не має відношення до теми сексуального потягу до дітей. ПЕДОСЕКСУАЛІЗМ!
— Нарешті Вовчик розродився терміном.
— ChatGPT, чи не був би більш доречним термін, що позначає сексуальний потяг до дітей - «педосексуалізм» замість «педофілія»? Що скажеш?
Скрін, щоби Вовчик через роки зміг довести, що саме він придумав цей термін, а гроші від патенту щоб перейшли на навчання Сари (тобто Влади, тобто... ага, так я і скажу вам її справжнє ім'я) у Гарварді.
— Термін "педосексуалізм" міг би бути більш точним, оскільки він чітко вказував би на сексуальний потяг до дітей (де "педо-" від грецького "дитина" і "сексуалізм" від "сексуальність"). У цьому сенсі він би краще відображав саме сексуальний аспект явища, на відміну від терміна "педофілія", який походить від слова "філос" ("любов", "прихильність") і спочатку міг мати більш загальне значення.
— Диви, Свєта, навіть Штучний Інтелект зі мною згоден.
— Я теж згодна. Тоді, ти, Вовчик, Педофіл, як і більшість людей у Світі.
— Ага. Тобто Педосексуал за моєю класифікацією не є Педофілом. Він не любить дитину. Він просто бажає зайнятися з нею...
— Чим, Вовчик, коханням?
— Свєта, Це довбаний ідіотизм.
— Що саме? Зараз навіть я тебе не розумію, хоч бачу наскрізь... у прямому і переносному сенсі.
— Оцей вираз: "Займатися Любов'ю". Це ідіотизм! Люди змішали до купи грішне з праведним. Любов — це світле і незабутнє почуття, що супроводжує нас все Життя. Від самого народження. Чи ви вважаєте, що коли народжувались, то це можна назвати як, типу ви займалися Любов'ю з матусею? Чи коли ви бігали по парку і вам раптово захотілось підбігти до Татка і обійняти його, то що? Ви Любили його? Чи може займалися Любов'ю з ним? Це гидке словосполучення. Може тоді Християни займаються Вірою з Христом? Говоріть по суті. Не плутайте Чисту Любов з Сексом!
— Вовчик вважає Секс чимось грязним і недостойним. Ти звикнеш, Читачу. І ти, Доця.
— Ні, я вважаю, що ви, НедоТворці наші зробили його таким, як ти кажеш. Взагалі, Свєта тобі не здається що декому тут чути такі розмови зарано. Сара, Доцюня?
— А тобі не здається, Тату, що ви розмовляєте про мене і про таких мєлких, як я. Я хочу чути.
— Блін. Гаразд. Свєта, нафіга ви зробили отой ганебний акт, що ним роблять таких от "мєлких" таким огидним?
— А може ви самі зробили його таким? Може у тебе комплекс?
— Свєта! Мені 54 роки. Я по суті пенсіонер. Раніше мало хто взагалі доживав до таких років. Сара, закрий вуха... тобто Духа... Я вже не хочу мати дітей. У мене сексу не було років три, бо ти тяжко хворіла. Якщо ви, Духи створили таку розумну Еволюційну Модель для нас, нафіга мені зараз повнофункціональна Репродуктивна Система. Я просто мучаюсь від того, що мені, старому вже чоловіку доводиться раз на тиждень робити ОБОВʼЯЗКОВУ процедуру очищення своїх яєць.
— Це Вовчик так іронічно намагається назвати мастурбацію. Оригінал. Термінолог.
— Мама, що таке Термінолог?
— То Мамі правда в очі коле, яких у неї немає, Сара... Так, для мене, Свєта, це вже болюча процедура, бо після неї починає нити низ живота. А до лікарів я ходити не збираюсь, тому що я тим лікарям писав реферати на заказ, коли вони «вчилися» у виші. Але не робити тої процедури я не можу, бо у мене тоді від того Гормону Очікування починається туманитись розум і боліти голова. А перепихуватися десь, колись, з ким-небудь я не буду, бо мені гидко. І взагалі, не буду з принципу, типу в знак протесту проти ваших про*обів, Творці ви наші, Мать Вашу Марію! Сара, ти що чула це?
— Я вже забула.
***
— І все таки, звідкіля взялося оте зневажливе ставлення до Дитячого Життя?
— Воно закладене з самого початку. Це — частина інстинкту виживання. Коли плем'я розростається, їжі починає не вистачати. Діти, яких потрібно довго вигодовувати до віку, коли вони стануть корисними, сприймаються як зайві роти. І у таких членів племені залишається підтримка лише їх Матерів. Навіть Батькові, коли у цілого Племені не вистачає їжі, доводиться важче працювати щоб прогодувати дітей. І чим їх більше, тим Батькові тяжче.
— Але це ж лише одна складова, Свєта. Ось плем'я, якому не вистачає їжі вирішує захопити її трохи у іншого такого ж племені. Вони виходять на тропу війни, нападають зненацька. Забирають їжу, вбивають чоловіків, бо ті ж обороняються. І... опа... ловлять парочку дівчаток не репродуктивного віку, гвалтують і вбивають на очах матерів. Привична схема, Свєта, я правий?
— Це характерно не для війн між древніми племенами, а у більш пізніших цивілізаціях Міст-Держав.
— Але це ж не важливо. Бо ми ж намагаємось відповісти на більш глибоке питання — Чому для своєї втіхи Переможці... так... не всі, деякі з них... обрали не якихось гарних Красунь-Моделей, які навіть більш слухняні і доступні, а малих Дівчаток? Нас вчили ще на курсах для новобрачних, я пам'ятаю (були такі, не знаю, чи зараз є)... вчили, що сексуальний паровоз потяг виникає у Чоловіка репродуктивного віку до Жінки, яка, на його чуття здатна народити і вигодувати йому здорову Дитину. Тобто, у моєму розумінні, це має бути така Тьотя, яких раніше я бачив на картинах Рубенса. Здорова, кров-з-молоком, з широкими стегнами і великими грудьми. Чому раптом не таку собі шукали деякі Переможці на захопленій території? Це ж природньо. Їх має тягнути саме до таких.
— Вовчик, насправді, говорячи про "деяких" ти трохи... значно применшуєш масштаби того, що іноді відбувалося, коли "Переможцям" кортіло чогось молоденького.
— Справді? Все так погано?
— Погано...
— Я не знаю, що далі говорити... писати. Мене душить... щось. Перерва...
***
— Всьо, мене попустило. Я знаю, поки мене душила невимовна туга за всіма згвалтованими і вбитими Дітьми, ти, Любий Читачу просто перестрибнув через три зірочки, оті *** і почав читати далі. Чи ти теж тужив разом зі мною? Да? Тоді гайда далі. Свєта, зараз ми з Читачем препаруватимемо виновника нашої повісті, тобто Педосексуала, наче ту Мишку в Лабораторії.
— Тату, до чого тут Мишка?
— Я не про нашу Мишаню, Сарочка. Що ми зробимо зараз Педосексуалу, Свєта?
— Я можу сказати спочатку, що ми точно не будемо з ним робити. Ми не будемо його вішати на стовбі, щоб інші Читачі плювалися в нього коментарями. І ми не будемо призивати посадити його за грати, щоб злобні зеки там з ним робили те, що він робив маленьким діткам (хоча б тому, що більшість Педосексуалів не гвалтують, а займаються так званим петингом з дітьми, тому зеки, що будуть займатися петингом з нашим Педосеком — це звучить дико навіть для зеків). Ми спробуємо вивернути назовні його Дух і Свідомість і розібратися, чому нормальні Чоловіки (подекуди і Жінки, але там інша історія, якої ми тут не торкатимемося) стають тими, кого з легкої руки Вовчика і ChatGPT, я сподіваюсь, товариство стане називати Педосексуалами. Чи маємо ми право на таке дослідження, Вовчик?
— Ну, в мене є деякий досвід з психіатрії. Мені, по-перше, довелося полежати у одній Обласній Психіатричній Лікарні. А хто стикався з подібними закладами знають, що там пацієнт поступово перетворюється на Доктора. Тому що: хто розбереться в тобі, крім тебе самого. І зовнішні, так би мовити Лікарі завжди орієнтуються на діагноз твого внутрішнього Лікаря. До того ж мені довелося для декого з моїх зовнішніх Лікарів написати пару курсових робіт саме по клінічній психіатрії, коли ті вчилися у своїх вишах, щоб потім лікувати таких, як я.
— Ну а я, в свою чергу маю доступ, як уже й казала до Вселенської Бази Даних, тобто Общака. І до всіх Духів у Тому і Цьому Світах.
— Тобто, кого не влаштовує наша кваліфікація, ідіть... до Дипломованих Психіатрів, яким я писав Дипломи.
— А ще у нас є просто неймовірний досвід — польові, так би мовити навчання — Дружба Вовчика і Прекрасної Доньки Сари. І на цьому прикладі ми продемонструємо, як насправді суспільство "бореться" з проблемою Педосексуалізму.
— Тож, поїхали, моя Люба Мертва Письменниця. Я хотів би розповісти одну прикольну історію зі своїх студентських років.
— А студентські роки у Вовчика були у віці вже не дуже студентському. Він у мене завжди робить все трохи з запізненням.
— І Свєта тому називає мене Тугодоганяємий. Але я не ображаюсь, бо це так і є. Тож вчився я у одному криворізьському виші, на заочному відділенні. Була в нас група таких же тугодоганяємих студентів, що мали по 30-40 років. Якось у сусідньому з нашою альма-матусею (чи то альма-бабусею скоріш) парку проходило Свято Пива. Мабуть не варто розповідати, що то за мєропріятіє і чому туди народ йде, наче до Церкви. Тож і ми, після занять вирушили, щоб промочити горло Святковим Пивом з Святковими Чипсами. Нас було шестеро хлопців, тобто мужиків середнього віку. Дам серед нас не було. Бо Дами після занять поспішили по своїх сім'ях, аби не дати своїм Чоловікам втекти на те саме Свято Пива.
— Свято було серйозне, як я бачу. Вовчик там у кінці навіть відплясував на несподіваному живому концерті "Ляпіса Трубецького".
— А Свєта вже підглянула. Вона завжди так робить. Хіба я відплясував?
— Так, я бачу, що ви вже в такому стані, що танцями це назвати важко. Дивлюсь і ржу.
— Та ладно. Але ще до "Ляпіса Трубецького" сталася одна смішна подія, яка запам'яталась мені дотепер. Одному з наших "пивунів" Сергію зателефонувала дружина і заявила, що зараз явиться до нас. Ми навіть зраділи, що нарешті серед нас з'явиться Дама. Але Дама прийшла не сама. Вона привела до нашого холостяцького столику, на якому важко було зрозуміти, де чий бокал і де чиї горішки, свою і Сергійову Доньку. Це була Дівчинка тринадцяти років.
— Вже майже чотирнадцять, Вовчик, без двох тижнів.
— Дякую, Свєта. І була Маша у тому віці, коли Бутон тільки но почав розпускатися, щоб перетворитися на Квітку. Тобто, ще дитина. Що тут розпочалося у вже добряче захмелілій компанії сімейних Чоловіків. Всі наперебій намагалися усадити Машу непремінно біля себе; один поперед одного прибирали і виносили на смітник порожні і напівпорожні бокали. Говорили якісь несуразні компліменти офігівшої від такої уваги Дівчинці. Хтось вже приніс морозиво. Інший сік. Я дістав з портфеля вологі серветки і витирав її столик. За всим цим сердито спостерігав Сергій. І вже за хвилин двадцять відправився, щоб відвести Машу додому, бо жили поруч.
— Чому раптом дорослі серйозні Чоловіки під хмелем стали так дивно себе поводити, як гадаєш, Вовчик.
— Ні, звичайно, не тому, що п'ятеро Педосексуалів опинились раптом в одному місці. Ніхто з нас не був Педосексуалом. І, я певен, усі Чоловіки попадали у такі ситуації, коли несподівано симпатизували неповнолітній Дівчині (або Хлопцю, неважливо). Але ж дійсно, чому?
— Я не даремно змушувала тебе читати статті з Ендокринології, Вовчик. Ти прекрасно розумієш, як працює Ендокринна Система Людини.
— Так, там купа цих гормонів і вони усі можуть впливати на поведінку Людини.
— Їх насправді не така вже й купа. Близько п'ятдесяти. І на психічний стан впливають в основному декілька з них: окситоцин, адреналін, дофамін, кортизол, серотонін. Насправді, у відповідь на будь який подразник ваш Мозок реагує не одним, а сумішшю з цих гормонів. Уяви, що ти відчуваєш, коли тримаєш у руках кошеня, або щеня?
— Ну, мабуть, мені дуже приємно, спокійно. Вони ж такі няшні і милі. Так і хочеться їх гладити, тискати.
— А якщо це Людська Дитина?
— Ну, те саме мабуть. Якщо це моя дитина, то я теж буду її тискати, підкидати. Та й чужу. Діти взагалі дуже милі створіння.
— Розумієш, Вовчик. Рівень і набір гормонів, які при цьому виділяє твоя Ендокринна Система, майже однаковий.
— А що в цьому дивного. Будь-які дитинчата завжди сприймаються няшно.
— Так, нічого дивного. Але дивне інше. Згадай, як ти знайомився з Дівчиною, скажімо, після служби в Армії, тобто вже у такому віці, коли Людина прагне створити сім'ю і народити дітей.
— Згадую.
— Я допоможу. Ти познайомився у двадцять років з Аллою.
— Ну, ти таке згадала... чому саме про неї?
— Бо у тебе з нею мав статися перший секс.
— Блін, Свєта, нафіга ти всім розповідаєш?... Ладно, так я у двадцять років був незайманим...
— А що, як раніше я у твоєму Житті нічого не знайшла. Отже, ти познайомився з нею, вірніше, тебе познайомили друзі...
— Свєта!...
— Не відволікайся. Ти йдеш з нею на побачення, ти хвилюєшся, рівень кортизолу зависокий. Вона тобі подобається. Алла — дуже гарна Дівчина. Вона бере тебе за руку. Що ти відчуваєш?
— Хвилювання, задоволення, мені дуже приємно.
— Ти хочеш її?
— Я боюсь, це ж перший раз. Так... хочу. А, я знаю... це тестостерон?
— Ні!
— Як ні? Чоловічий статевий гормон — тестостерон, я зараз у Вікіпедію гляну.
— Вовчик, тестостерон — це гормон, що грає в довгу, якщо можна так сказати. Він виділяється для того, щоб у тебе росли м'язи, вуса, статеві органи, щоб вироблялася сперма. А коли ти тримав за руку Аллу, у тебе вироблявся той самий набір гормонів, що і тоді, коли ти тримав на руках котика або...
— Дитину?
— Так, і Дитину.
— Обалдіти... так, а чому ж?...
— Чому ти хотів сексу з Аллою, і не хотів сексу з котиком чи Дитиною?
— Так.
— Твоя психіка вирішує, як реагувати на той чи інший набір гормонів. Ти однаково отримаєш задоволення від сексу з Аллою, а Педосексуал від сексу з Дитиною. Тому що набір гормонів при цьому у тебе і Педосексуала однаковий. Але твоя Психіка, твоя Свідомість вирішує, що для тебе є прийнятним задоволенням, а що ні!
— Тобто, тоді, у парку, всі п'ятеро Чоловіків, коли побачили гарненьку Дівчину-Підлітка, отримали той самий набір гормонів, що і, якби там, скажімо, гуляла дуже мила собачка...
— А ваша Свідомість «прогнулася» під дією хмільного.
— Але ж ми нічого такого...
— Ні, я знаю. Я недаремно вжила слово "прогнулася". Вам, на похмілля було стидно за самих себе.
— Так. Мені точно було стидно.
— Але та юрба солдат, що захмеліла від вседозволеності і доступності Дитини, втратила межі у своїй Свідомості. Кожен з них втратив ці межі НАЗАВЖДИ!
— Назавжди?
— Так, Вовчик. Ці межі легко посунути, але НЕМОЖЛИВО повернути назад. Той, хто зробив це одного разу, повторить при нагоді це знову. Це як зламати запобіжник у гранаті. Вставити його на місце неможливо. Рано чи пізно вибух буде.
— Ого!... Наша Свідомість, як та граната... Навіть, якщо легенько посунути межі, ну... геть трішечки, то що, всьо? Це невиліковно?
Це можна приборкати, і ми далі, у цій главі розберемося з цим.
Здається, це тема не одної глави, Свєта.
Так. Я думаю ми розпочали справжню Боротьбу з Педосексуалізмом, коли зачепили цю тему. Коли ми починали дослідження, ми ще не уявляли, які масштаби проблем насправді.
***
— Свєта, а давай я зараз для розрядки розкажу (у аудіо) цікавезну і прикольну історію про свій шкільний досвід спілкування з Педосексуалом. Сподіваюсь, це буде дійсно розрядкою, бо у цій історії реально все потішно, навіть хепі-енд з квітами і тортом є...
Аудіо про Стаса:
— Цікаво, Вовчик. І цікаво тут те, що Педофілії, як масового явища у період Радянського Союзу не було. Хоча, наприклад на Заході вона вже набирала обертів. І, як не дивно, за роки Незалежності, тобто після розвалу Союзу і дотепер, масштаби цієї проблеми виросли в рази.
— Я гадаю, що Свєта зараз має назвати причину?
— Одна з причин, як не дивно, гласність. Про проблему почали говорити.
— Тобто раніше її просто замовчували?
— Ні, Вовчик, проблема у іншому. Ти правильно підмітив, що слова "Педофілія" у роки твого дитинства взагалі не знали. Як і не знали, що взагалі дорослі Дядьки можуть мати сексуальні домагання до Дітей. Слово це було відомо лише вузькому колу Психіатрів і Педагогів. Але коли про це стали говорити більш відкрито, сталося дещо дивне. Чоловіки, які раніше знали лише один потяг — потяг до Жінки, як сексуального партнера, раптом почули про те, що дехто з Самців, знаходить цікавість у стосунках з Дітьми. І Чоловіки зацікавились: "А чому б це?" Далі деякі почали щось собі уявляти, фантазувати і ... пробувати. Вони відсунули оту планку Свідомості, про яку ми говорили вище. Раніше вони просто не знали, що її можна посунути. Вони до цього самі не додумались. А тут ще й зіграла свою роль Доступність Дитини, як сексуального об'єкта. Бо ж Дитину можна обдурити, купити морозиво, напоїти навіть.
— А, зі мною такого вже не станеться, Мамо. Вовчик мені все пояснив. Я вже не куплюся.
— Молодець, Сара. Ну... і Вовчик, звичайно. Коли ти їй те пояснював, я думав, ти під землю провалишся від сорому.
— Дякую за "Дякую". Мені справді було... ніяково. Але ж який цікавий парадокс стався. Поки проблему замовчували, вона тихенько тліла і не була такою загрозливою. А коли вона вскрилася, то розгорілася, мов Піонерський Костер.
— А потім прийшов Інтернет.
— А, так, Свєта. Я пам'ятаю часи, коли на сайтах типу Порнхабу, були підрозділи з Дитячим Порно. Його пхали в рекламах, і на них можна було потрапити по фальшивим посиланням. Ніби хтось навмисно намагався насадити суспільству цю хворобу.
— Не так вже й насаджували, Вовчик. І, дійсно, поки не почали на Міжнародному рівні викорінювати Дитяче Порно з Інтернету, то воно було у вільному доступі. Дуже багато Чоловіків тоді втратили контроль над своїм сексуальним інстинктом і переключилися на Дітей і Підлітків. Шалено, в рази виросла кількість згвалтувань і розбещень. І це не тому, що у вас статистика зазвичай «підкручується». Повірте, я бачила реальні цифри. І вони страшні. Але я бачила ще й те, що не покаже жодна статистика. Я бачила величезну масу випадків, коли розбещення траплялось "по-тихому". Дитина або не розуміла, як ти, Вовчик в історії зі Стасом. Або боялася щось комусь розказати. Бо зазвичай Педосексуалом є близький до неї Чоловік, навіть Тато Дитини. І ці ж люди зазвичай є поставщиками дитячого порно у Інтернет.
— Тобто Дитяче Порно нікуди не зникло, а перейшло у підпілля?
— Воно процвітає. Особливо у, так званому Даркнеті.
— Мені цікаво. От нещодавно була знову інформація, що хтось там знімав і продавав Дитяче порно. Мені цікаво, а як вони знаходять один одного, як і куди збувати цю "продукцію"? Тобто є якісь закриті чати? Чи може там як у наркоманів ділери, закладки, флешки? Як? Може хтось знає з Читачів. Поділіться. Це ж ціла індустрія, мільйони доларів. І хто платить за то все? Цікаво. Щоб боротися, треба знати як воно функціонує.
— І хто це споживає?
— Я думаю, що якісь Іномарсіани прилітають і їм дуже цікаво подивитися, як у нас Люди займаються сексом з Дітьми? А серед наших співгромадян не може бути тих, хто це дивиться, правда, Свєта?
— Тату, ти придурюєшся?
— Сара, це називається Сарказм.
— Фу, знову якась гадость. Це теж Мєлким не можна?
— Ні, Доню. Це можна. От коли ти знаєш, що Людина щось робить і ти про це знаєш. То можна придурюватися, що ти не знаєш про це. Це, насправді, смішно.
— Я ж кажу, що ти придурюєшся, Вовчик. Ніякий це не сраказм.
— Мої любі Живі Члени Сім'ї, не відволікайтеся. Я хочу ще дещо зауважити з приводу Дитячого порно. Якщо хтось з тих, хто читає ці рядки, дивиться Дитяче порно і при цьому тішить себе думкою, що типу: "я просто дивлюся, я ніякої шкоди дітям не роблю", то він жорстоко помиляється. Бо отой ролик знятий саме для тебе, і Діти в тому ролику страждають, бо ти САМ робиш попит на той ролик. І, як тільки ти його переглянув, то для тебе зроблять ще один, бо тобі це потрібно. І задля твого задоволення постраждає ще одна Дитина.
— Мама, а для чого він... дивиться, як страждають Діти? Що там цікавого?
— Доню, спитай...
— Можна?
— Чому ні?
— Дядьку, коли ти дивишся, як мучуть Дитину, то... що в тому цікавого?... Я знаю.. Мій Тато Вовчик ніколи такого не зробить.
— Доню. Доню... Сара. Не плач. Люба...
— Я не знаю... мені жаль, що Діти страждають. Я не знаю, що сказати йому.
— Ну, все.... заспокойся, Дівчинка моя... Іди до мене.
— Тату, ми ж У Дусі. Я не можу підійти до тебе. Я зараз сама у кімнаті... А, ти знову придурюєшся? Це знову твій сраказм?
— Ні, Доню, Вовчик справді може приголубити тебе навіть, коли ти сама.
— Йди до мене, Сара.
— Так... Я відчуваю... Тату, ти не тут. Як я відчуваю тебе?
— Так. Досить, Любі мої. Мені лячно за ваше психічне здоров'я. Сара, Вовчик... Досить обійматися Духовно!
— Так, дійсно. Хибно вважати Педосексуалізм збоченням і просто саджати за нього в буцегарню. Це не вирішить проблему. Пора визнати, що це Хвороба. Психічне захворювання, що небезпечне для суспільства, яке набуло загрозливих масштабів.
— А я навіть десь читав, що якісь дуже розумні вчені постановили, що Педофілія, Педосексуалізм по-нормальному — це взагалі така орієнтація, типу як гомосексуалізм. Це якісь імпортні вчені.
— Так, це німецькі вчені. Вони так сказали, бо Вовчик не писав для них реферати, і вони в своїх Німецьких вишах так нічому і не навчилися. Це як... Уявіть Пілота палаючого літака. Його літак падає. Замість того, щоб знайти і виправити проблему, Пілот говорить: "А у мого літака просто така орієнтація — падати на землю."
— Дуже зручно вважати Педосексуалізм просто орієнтацією. З іншого боку Суспільство зараз панічно боїться Педосексуалізму, але замість лікувати Хворобу, замовчує її і старається не помічати. А Хворих саджає в тюрми, де їх трахають співкамерники. А потім вони виходять і роблять те саме. Бо, як сказала Свєта, легко це набути, але позбутися неможливо.
— Так, ваша боротьба проти цієї Хвороби — це як лікувати грип носовичком.
— А дивіться, що получається: Педосексуали прижилися в суспільстві. І саме через те, що суспільсво не знає, як боротися з цим явищем. І вони назвали себе "Педофілами" (що насправді означає Любов до Дитини). Сказали, типу, а в нас така орієнтація. А ті, хто проти нас, то ви...
— А ну ж, Вовчик-Термінолог.
— Дивіться, тих хто проти гомосексуалістів, називають чомусь Гомофобами. Тобто буквально "людиноненависниками". І тому у нас прижилося поняття, що гомосексуалізм — це орієнтація, а не психічний розлад. А тих, хто проти, окрестили Гомофобами. Але ж тут цікава річ: гомосексуалісти не зачіпають більше нікого з вразливих категорій. Ну, створюють одностатеві пари, та й Бог із ними. З цим можна змиритися. Нас це не особливо обходить. Але з Педосексуалами інша фігня. Бо вони зачіпають дещо вразливе — наших Дітей.
— А природа їх психічного розладу та ж сама, що у гомосексуалістів. То ж як називати тих, хто проти Педосексуалів?
— За аналогією ми маємо їх називати "Педофобами". Але це ж буквально "дітоненависник"... Капець... Я чомусь думаю, що термінологія суспільної Моралі не така вже й неважлива річ. Як ви назвете корабель, так він і плистиме. Суспільство змирилося з ганебним явищем. Максимум, на що спромоглися — це саджати в тюрму. А з корінням цього захворювання розбиратися не бажає.
— Вовчика тепер можна називати Педофобом?
— Тому що я борюсь з Педосексуалізмом?
— Мама, Тато у нас точно... як ти казала?... Термінолог... І Педофоб.
— Ні, все таки правильно буде Антипедосексуал, Доню. До речі, ми з тобою вже дещо конкретне розробляємо в плані нашої антипедосексуальної боротьби. Це деякі поради Дітям, якщо вони опиняться в складній ситуації... якщо раптом зіткнуться з Педосеком. І це лише початок, бо в нас з Сарою грандіозні плани. Це будуть і поради Батькам...
— І Дядькам, Тату...
— Так, Сара. Навіть Педосексуалам будуть поради, як позбавитися цієї мерзенної поведінки.
— Так що, додавайте нас у закладки. Приєднуйтесь у Закритих Зонах. Буде корисно.
— Сара, Доню, а покажи-но, як ти засвоїла мою науку. Що ти будеш робити, якщо хтось у магазині пропонує купити тобі морозиво?
— Це просто. Я закричу на весь магазин: "Ні, дякую!!!"
— Добре, а раптом хтось у безлюдному місці схопить тебе за плечі?
— Я заору, по-перше. По-друге, схоплюсь за його руки, як за...
— ...за опору.
— ...за опору, підтягнусь, підніму догори ноги... і молотитиму ними його по башкі!
— Молодець. Ми обов'язково запишемо відео з прийомами захисту дітей від Педосексуалів.
— Ні, не треба.
— Чому, не треба?
— А раптом нас побачить Мама або Тато разом у відео. Нас розсекретять, забув?
— Дійсно. Ну, ми що-небудь вигадаємо.
— Дозвольте втрутитись у вашу милу сімейну бесіду. Сара, а чому ти боїшся, що твої Батьки побачать тебе разом з Вовчиком у відео?
— Тому, що вони подумають, що Вовчик той... з тих, що ми балакаємо... Педо...
— Педосексуал?
— Так, вони подумають, що Вовчик — то він.
— Тобто, дивись, Свєта. Суспільство панічно боїться Педосексуалів, настільки боїться, що у кожному, хто спілкується з Дитиною просто у дворі, бачить обов'язково Педосексуала. Інших думок у Суспілства просто не існує. Якщо я підходжу до Дитини, розмовляю з нею, то я... хто? Неодмінно Педосексуал і ніхто інший. Але при цьому боротися з Педосексуалізмом як явищем, на національному, медичному, освітньому рівнях Суспільство ніяк не бажає. Чи не тому, Свєта, що з одного боку Педосексуалізм набув справді епідемічного характеру. А з іншого боку, параноїдальне ставлення Батьків до оточення своїх Дітей без виховної роботи тих же Батьків стало чимось типу "більше лиха, ніж користі"?
— Так, дійсно, від наставлення Дитині типу "Не розмовляй з незнайомцями" без детального пояснення причин лише підштовхує Дитину пізнати відповідь самостійно.
— І Сара, тобто Влада вирішила пізнати відповідь самостійно. Добре, що я виявився несподівано гарним Дядьком.
— Ніфіга собі, Вовчик! "Несподівано"?
— Ой, вибач, Свєта. Я просто мав на увазі, якщо там був би справжній Педосек, а не я.
— По-перше, я б цього не допустила, бо Сара — моя Дитина. А по-друге, біля двору вештався цілий день справжній Педосек.
— Реально?
— Реально, Вовчик. Він ховався за парапетом навіть тоді, коли Влада йшла від Бабусі з важким пакетом.
— Ти мені не казала.
— Казала, та ти не чув, бо саме "Про що я буду з нею розмовляти?" нив.
— І що він хотів?
— Подрочити. Та ви з Сарою його якраз і спугнули.
***
— Вовчик, нашу книгу заборонять для дітей. Причому, заборонять батьки.
— Звичайно, вона ж 18+. В ній стільки матюків і відвертих розмов, що я не здивуюся.
— Ні, не тому.
— Не тому?
— Тому, що якщо Дитина віку Влади прочитає її, вона буде...
— Що, розбещена?...
— Можна сказати і так. Вона буде шукати свого Вовчика.
— А... тобто усі діти такого віку вважають, що їм потрібен старший Друг?
— Ні, діти такого віку прагнуть Любові. Для Батьків вони стали звичними, буденними Дітьми. А у випадку Влади ще й Дітьми на кілька днів. Це зручні Діти. До них можна підготуватися, і намагатися стати Супертатом або Супермамою на кілька день. А потім чергування скінчиться. І тоді можна буде відпочити від Влади. Відрадитись. Підготуватися до наступного чергування. Так зручно. Так зручно любити.
— Здається, можна запитати Сару. Доню, а ти не відчуваєш себе естафетною паличкою?
— Що таке «естафетна»?
— Тобто, коли тебе постійно передають від батька до матері і навпаки... тобі це як?
— Не знаю. Я знаю, що так треба... Ні? Ти сам говорив, що Дорослі спочатку кохають один одного, а потім... опа!... і більше не кохають? Я не забула.
— Але я тебе завжди любитиму, Доню. Мені тебе нікому передавати.
— Отож, Вовчик. Я продовжу. Коли Влада потребувала звичайної батьківської Любові, вона знайшла тебе. І вчепилась в тебе. Пам'ятаєш її слова, що вона не хоче бути цілий тиждень без Тата, або без тебе?
— Так, Свєта.
— Насправді вона мала на увазі "без ТЕБЕ". Вона від тебе отримала тоді те, чого прагнула знайти у Батьках.
— В закритій зоні буде аудіо з деякими додатковими фактами з сімейного життя Влади.
Закрита Зона. Цей уривок твору закритий Автором. Він відкритий лише для Обраних. Як стати Обраним, читайте за посиланням
Закрита Зона. Цей уривок твору закритий Автором
— Шкода, що мені 54 роки.
— Не шкодуй, бо за деякий час ти дізнаєшся, чому це потрібно. Тобі, Сарі-Владі, мені і всьому Духовному Світові.
— Свєта знову інтригує?
— Так, трохи. Але повернімося до теми. Сара з тобою розкривається, повністю довіряється. Вона готова віддати все, аби бути комусь потрібною. Не по обов'язку народження, а просто Потрібною. 24/7. Цілодобово. І вона не розуміє, що має віддати. І тут з'являється Вовчик... або АнтиВовчик, назвемо його так.
— Серйозно? У мене є антипод?
— Так, це той що дрочив на Сару, поки ти не забрав її і спугнув його.
— А якби? Якби мене не було? Що там у Планах?
— Ти БУВ. І не спокушай мене розкривати всім те, що нікому не потрібно знати.
— Я не згоден. А давай, Свєта, Сара, ти ж ще тут?
— Тут.
— Давай уявимо, пофантазуємо. Сара — ти дівчинка Влада (ти ж і так Влада). Я — АнтиВовчик. Я живу у нашому під'їзді. Я вже кілька разів бачив Владу. До цього я вже кілька разів дивився дитяче порно. Мені Влада сподобалась. Я навіть фантазував про неї. Мені було приємно. Я зараз просто граю роль, не забувайте. Сара, давай, підключайся. Почнемо з того моменту, коли народила Киця. Давай, що ти тоді сказала мені, а тепер АнтиВовчику?
— Родила, родила!
— Що, Киця родила? Ой, це добре. Давай її нагодуємо.
— Давайте.
— Мені потрібно сходити додому за кормом. Гайда зі мною.
— Ні. Я не піду з вами. Ось зараз прийде мій Тато. Оно він вже йде.
— Блін, Сара, ти зараз не Сара, яку я вже навчив, як розмовляти з незнайомцями. Ти — Влада, яка не пройшла ще мої курси проти Педосексуалів.
— А!... Тоді я скажу: «Добре, гайда.»
— Добре, я заходжу у квартиру.
— Я стою у під'їзді.
— Влада, заходь. У мене такий безлад, бо я тільки переїхав. А корм у коробці, яку мені самому буде важко дістати з шафи.
— Тату, а мені зараз відповідати тобі, чи тому, АнтиВовчику?
— Йому, йому відповідай, Сара. Свєта, чому наша Донька блондинка?
— Тату, я зараз на тебе Єговістів натравлю. Я все чула.
— Вибач, Доню. Я не те мав на увазі. Ну ти ж справді блондинка? Найпрекрасніша блондинка у Світі. Ладно. Відповідай Антивовчику, що обманом запросив тебе усередину своєї квартири.
— Добре, відповідаю: «Я допоможу».
— Далі я веду тебе всередину. Ми розмовляємо, я лізу на шафу. Роблю вигляд, що падаю, типу мені боляче.
— Я підбігаю.
— Я тебе хапаю.
— Сара, Вовчик, і АнтиВовчик! Це — халтура! Нічого такого не було б?
— Чому?
— Чому, Мама?
— Тому що справжній АнтиВовчик не зробить цього зразу. Тобто не з першого разу. Сара, що ти зробила б якщо він намагався б схопити тебе. Ти щойно познайомилась.
— Я б викрутилась і втікла.
— Правильно, Доню. І він це знає.
— То що ж я маю робити?... як АнтиВовчик.
— Ти візьмеш корм і ви спокійно підете і нагодуєте Кицю. І це станеться ще упродовж кількох днів. Поки вона не почне довіряти тобі як Другу. От тоді ти, приведеш її якогось разу і...
— Згвалтує мене?
— Ні, він вмовить тебе. Обманом вмовить.
— Але ж як? Я ж відмовлюся.
— Навряд, Доню. Ти вже полюбиш його... як рідного... як Друга.
— Так. І це реально моторошно. Але я вже настільки знаю Сару, що розумію, що Свєта права. Ти згодишся, Доню... Вибач, що я тобі це говорю. Але це потрібно... ми маємо зрозуміти і психологію Дитини і психологію Педосека.
— Так, Вовчик. І зараз ми побачили коріння "тихого розбещення".
— Як Дитині від цього захиститися? Їй що, не довіряти нікому? Це брєд... Тоді Сара зараз має взагалі відмовитися від мене... від Дружби... від нормальних людських взаємин.
— Тату, я не збираюся від тебе відмовлятися. І від Мами заодно, щоб два рази не вставати. Бо ви вже самі не знаєте, про що говорите.
— Та ні, Сара. Боюсь ми знаємо про що говоримо. Ти зустрічаєшся з Вовчиком вже тиждень. І ти вже сама знаєш, що вам потрібно ховатися від чужих очей, бо Вовчика підозрюватимуть у розбещенні.
— Він сам мені про це розповів. Я йому довіряю.
— Сара, ти маєш запам'ятати: є Людський Світ. А є наш, Духовний. Між ними не тільки перехід у Вічність. Бо ви з Вовчиком належите до нього...
— Так, Свєта, і ми не дуже схожі на таких, що перейшли у вічність.
— Отож. І ти, Доню належиш до Духовного Світу, бо я тебе такою створила. А тепер ти признала це. Ти мала сміливість признати це. Тому ти і я — одне ціле. І в нашому Світі, до якого належить і твій Вовчик, зовсім інші Закони. Між нашим і Людським Світом прірва. І це не перехід у Вічність. Це, крім іншого і Мораль. Наша Мораль справжня. Вроджена. ЇЇ тобі передала я. І я піклувалась про те, щоб мою Мораль з тебе не вибили людською Моралью. Бо Людська Мораль — збочена і перекручена. І в ній Люди знайшли місце для війн, убивств і сексуальних злочинів. В ній виправдовується стільки підлості і ницості, що тут, на Небесах (як ви це називаєте), Духи і Боги обалдівають кожного дня.
— Якого дня. У вас же Вічність? Нє? І ти вважаєш, що Сара щось зрозуміла з твоєї тиради?
— Я зрозуміла, що у Нашому Світі Дядьки не гвалтують нікого.
— Молодець, Доню.
— Не грузіть Читача. Давайте я, як завжди, переведу все у жарт... Сара, а ти знаєш, що ми з тобою не рідні?
— Та ти шо? Тату. Оце здивував! Я типу така мєлка, що сама не здогадалася? Ти... мені... не рідний Тато! Як тепер жить?
— Він двоюрідний, Доню!
— Так, двоюрідний. Тобто, у два рази рідніший, Доню!
— Це тому, що ти любиш мене в два рази сильніше, Вовчик!
— Ой, я вже плачу, Свєта! Ти що, не попередила Доцю, що Тато дуже вразливий?
— Ні, я попередила лише, що ти плаксивий.
— Ти для мене рідніший, як... як два Тата.
— Тобто, у тебе три Тата?
— Виходить, три... і що тепер?
— Дозвольте, я зупиню ваші арифметичні родичання. Вовчик, що ти раніше говорив мені, коли чув сирену тривоги?
— Казав, що мені пофіг. Вірніше, насрати.
— Тату, оце вже точно Сраказм!
— Ні, Доню, тепер це серйозно. Вовчик? Тільки-но загула сирена. А зараз ще й вибухне неподалік... три... два...
— Бля! Ніхера собі. Це ж геть поруч. Сара! Сара!
— Я тут, Вовчик.
— Що ти скажеш? Зараз що ти відчув?
— Тепер, коли десь поруч вибухає, як зараз або минулої ночі...
— Ти кричиш...
— Я знаю, Мама. Я чую... Як тільки що... і як тоді вночі. Я чую, як він зве мене: "Сара! Сара!"
— Так, Доню, я думаю про тебе.
— Тату, в нас не влучать. У нас же є Свєта! Ти що, забув?
— Ні, не забув. Але все рівно, мені тепер не все рівно.
— Тобі раніше було, для кого Вмирати. А тепер є для кого Жити, Любий.
— І я дякую тобі, Свєта, за це. І тобі, Сара.
— І я вам дякую, мої Двоюрідні Батьки!...
***
— Дайош треш, Свєта? Любі Читачі. Далі почнеться доволі жорстка і неприємна розмова Свєти Вовчик до Чоловічої частини Читачів. Мамам читати це не обов'язково і ми не рекомендуємо. Дітям, які проігнорували попередження 18+ і дочитали до цього місця, ми взагалі після того, як я заспіваю колискову для Сари ЗАБОРОНЯЄМО читати далі.
— Тату!...
— Сара, Донечка, тобі теж не можна. Ти ж розумієш?
— Чому не можна? Дітям не можна. А я... Мама казала, що я не зовсім Дитина.
— Це лише для того, щоб не травмувати твою ще слабеньку Свідомість.
— Я теж Мєлкая, розумію. Давай свою колискову.
КОЛИСКОВА Дєтка ще в процесі розробки, дітки, скоро буде.
— Все, спіть, Діточки. Цьом у лоба. Що ж, Свєта, тобі слово.
В закритій зоні буде жорстка розмова з Чоловіками.
Закрита Зона. Цей уривок твору закритий Автором. Він відкритий лише для Обраних. Як стати Обраним, читайте за посиланням
Закрита Зона. Цей уривок твору закритий Автором
